«Яблуко від яблуні недалеко падає», «Що мати в голову вб'є, того й батько не виб'є», «Вміла дитя народити, умій і навчити», «Батьківське слово повз (на вітер) не мовиться» ... Чи варто продовжувати довгий список прислів'їв, які відобразили давно всім відому істину: майбутнє дитини закладається в сім'ї, з самого її народження.
Можна сказати, долю дитини ми визначаємо задовго до її зачаття. Тому що вона незмінно успадковує ті моделі, за якими колись побудували сім'ю і своє життя його батьки, і які на підсвідомому рівні вона наполегливо втілює у свою власну сім'ю і життя. І нічого з цим не поробиш.
Всі ми в якійсь мірі є маленькими копіями своїх батьків, їх комплексів, нездійснених бажань, прагнень і помилок, яких вони, на жаль, не змогли уникнути в житті і навісили на нас, немов гирі. І ми змушені тепер крокувати по життю з цим вантажем, який не дає нам піднятися вгору і зажити своїм власної вільним життям.
Батьківське виховання назавжди залишається з людиною, хоче вона цього чи ні. І ми, самі того не підозрюючи, нещадно передаємо їх далі, своїм дітям, щоб вони користувалися ними і естафетно поширювали на майбутні покоління. У тих же самих словечках, в тих самих ситуаціях і навіть, уявіть, в тих же інтонаціях, які колись чули від своїх батьків. У принципі це непогано, тому що в них укладений віковий досвід виховання людини, якій необхідно навчитися жити в суспільстві, підкорятися його законам.
Якщо мова йде про загальнолюдські і всім зрозумілі закони і правила, то нам навіть корисно пам'ятати про них і дотримуватися їх. Для власної безпеки та безпеки наших дітей.
Але є, уявіть, такі ледь помітні деталі, які якимось неймовірним чином, всупереч нашим благим спонуканням, вирощують з наших діток егоїстів, тиранів, деспотів, негідників і навіть злочинців. І справа тут не в традиціях і моделях. Справа в особистісному внеску батьків у виховання власних дітей.
Що значить «особистісному»? Все дуже просто. Будучи для дитини першим і незаперечним людським прикладом, батько мимоволі передає йому інформацію морального плану і нагороджує своїми вадами або своїми достоїнствами. Якщо йому притаманна жадібність, то навряд чи дитина буде щедрим, якщо жорстокість - то і дитина не буде відрізнятися добротою. А так як наші особистісні якості підлягають коригуванню та саморегуляції і в наших силах виправити огріхи власного поганого виховання, то всі ми можемо запобігти негативному впливу на своїх дітей, якщо потрудимося змінити своє моральне обличчя.
Особливо яскраво це проявляється у відносинах дитини і матері. Тому що саме вона є тою головною і першою людиною, з якою новонароджений вступає в контакт і від якого успадковує свої головні людські якості. Неправильна поведінка матері може спровокувати досить небезпечні, серйозні психологічні проблеми у дитини.
[Далі буде...]
